Луки 7:36-50

Християнські Проповіді

Ось один із фарисеїв запросив Ісуса до нього додому на гостину. Це вже друга гостина, яку згадує Лука у своєму Євангеліє. Перша гостина чи велика вечеря була в домі митника Левія, якого ми знаємо як апостола Матвія. Саме на цій гостині Ісус сказав у відповідь на критику фарисеїв і книжників: «Чому з митниками та зі грішниками ви їсте та п’єте» (Лк.5:30), Свої знамениті слова: «Лікаря не потребують здорові, а слабі. Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покаяння, а грішних» (Лк.5:31-32).

Цього разу гостина не була у домі грішника-митника, але в домі самоправедного фарисея. Лука запише у своєму Євангеліє ще дві гостини у фарисейському домі.

На першій з них майже відразу повстало питання про обрядове обмивання перед обідом. На що Спаситель відповів: «Тепер ви, фарисеї, он чистите зовнішність кухля та миски, а ваше нутро повне здирства та кривди! Нерозумні, чи ж Той, Хто створив оте зовнішнє, не створив Він і внутрішнє? Тож милостиню подавайте з унутрішнього, і ось все буде вам чисте. Горе вам, фарисеям, бо ви десятину даєте з м’яти та рути й усякого зілля, але обминаєте суд та Божу любов; це треба робити, і того не лишати! Горе вам, фарисеям, що любите перші лавки в синагогах та привіти на ринках! Горе вам, бо ви як гроби непомітні, люди ж ходять по них і не знають того» (11:39-44).

Інша гостина була в суботу, в домі одного зі фарисейських старших, де Ісус уздоровив чоловіка слабого на водянку. Крім питання про належність уздоровлення в суботу Ісус розпочав розмову про запрошених на гостину: «Коли ти справляєш обід чи вечерю, не клич друзів своїх, ні братів своїх, ані своїх родичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, і буде взаємна відплата тобі. Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих, і будеш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, віддасться ж тобі за воскресіння праведних!» (Лк.14:12-14).

Притча про багату вечерю, де запрошені по черзі відмовлялися прийти посилаючись чи то на куплене поле, чи волів, чи одруження, завершила цю розмову словами: «Бо багато покликаних, та вибраних мало» (Лк.14:24).

Гостина ж у домі Симона фарисея могла бути в п’ятницю ввечері, початок юдейської суботи, дня відпочинку.

«І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла, і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила» (7:37-38).

Що грішниця може знайти у фарисейському домі? Чи її туди запрошували? Чи знайдеться для неї місце біля столу? Зовсім ні. Що вона може там знайти крім лицемірства? Проте вона йде. Вона йде не через те, що там може зустріти лицемірів. Але вона йде, бо там знаходиться Ісус. Для неї немає значення, що про неї скажуть чи подумають, як на неї подивляться, чи можливо обізвуть. Вона йде, бо там є Ісус. Вона знає, хто Він такий. Вона знає про Його милосердя. Слово про Його милосердя досягнуло її серця, створивши там довіру до Нього. Ісусове милосердя до грішників спонукає жінку до вдячності, яку вона проявляє як вміє, попри всяке можливе засудження чи зневагу з боку лицемірів. Бо вона прийшла не до них, а до Нього, Ісуса, Виконавця Божого милосердя.

«Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бо ж то грішниця!» (Лк.7:39).

Перед нами нерозкаяний самоправедний фарисей та розкаяна грішниця. Однак, Ісус у Своєму милосерді турбується про обидвох. Милосердя Боже дозволяє жінці показати її любов до Ісуса. Милосердя Боже не відкидає фарисея, а навчає його, щоб той позбувся свого лицемірства.
Продовження в аудіо...