Дії 3

Християнські Проповіді

«А Петро та Іван на дев'яту годину молитви йшли разом у храм. І несено там чоловіка одного, що кривий був з утроби своєї матері. Його садовили щоденно в воротях храму, що Красними звалися, просити милостині від тих, хто до храму йшов. Як побачив же він, що Петро та Іван хочуть у храм увійти, став просити в них милостині. Петро ж із Іваном поглянув на нього й сказав: Подивися на нас! І той подивився на них, сподіваючися щось дістати від них» (Дії 3:1-5).

Кривий з народження жебрак, сидячи при вході до храмового двору, сподівався на милостиню з боку перехожих, навіть і не мріючи про фізичне зцілення. Його духовний стан відповідав фізичному, що також і матеріальному. В нього не було сили ходити, ані заробляти гроші, ані вірити у фізичне, чи духовне зцілення.

Петро подивився на чоловіка і наказав тому подивитись на нього. Зазвичай люди не дивляться у вічі жебракам, а жебраки не заглядають їм в очі. Петрова вимога зазначала, що щось більше ніж звичайне подаяння має статися.

«Та промовив Петро: Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім'я Ісуса Христа Назарянина устань та й ходи! І, узявши його за правицю, він підвів його. І хвилі тієї зміцнилися ноги й суглобці його!... І, зірвавшись, він устав та й ходив, і з ними у храм увійшов, ходячи та підскакуючи, і хвалячи Бога!» (3:6-8).

Лунає Боже Слово з вуст апостола Петра: У Ім’я Ісуса Христа Назарянина устань та й ходи! І все змінюється: він ходить, він здоровий; тепер він може працювати, але понад усе, в нього з’явилась радість віри, в Чиє Ім’я він був зцілений.

«В Ім’я» означає «силою і владою». Петро та Іван не були чудотворцями. Радше, це Господь працював через них. Вони були лише інструментами Його сили і влади.

Зцілення було миттєвим, а не поступовим. Не було ніякого процесу зцілення, ані періоду відновлення. Чоловік ходив і підскакував, чого раніше він ще ніколи не робив. Це не було результатом його віри чи вирішення. Це саме благодать і влада Ісуса Христа дали чоловікові силу і спроможність робити те, на що раніше не було навіть надії.

«Народ же ввесь бачив, як ходив він та Бога хвалив. І пізнали його, що це той, що при Красних воротях храму сидів ради милостині. І вони переповнились жахом та подивом із того, що сталось йому!» (Дії 3:9-10).

Оскільки це була година молитви і вечірнього жертвоприношення, велике число людей бачило цього чоловіка. Вони знали про колишній його стан, тож подив і жах переповнював їх.

Цей великий переворот життя кривого жебрака стався завдяки Щасливому Обміну, про який Петро пояснює наступним чином:

«Мужі ізраїльські! Чого ви дивуєтесь цим, та чого ви на нас позираєте так, ніби те, що він ходить, ми зробили своєю силою чи благочестям? Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків, Сина Свого прославив, Ісуса, Якого ви видали, і відцуралися перед Пилатом, як він присудив був пустити Його. Але ви відцурались Святого та Праведного, і домагалися видати вам душогубця. Начальника ж життя ви забили, та Його воскресив Бог із мертвих, чого свідками ми! І через віру в Ім'я Його вздоровило Ім'я Його того, кого бачите й знаєте. І віра, що від Нього, принесла йому вздоровлення це перед вами всіма» (Дії 3:12-16).

Як і на День П’ятидесятниці, Петро звертається до слухачів: «Мужі ізраїльські». Цим він нагадує їм про їхню відповідальність як особливо благословенний народ, який отримав Боже написане Слово і Божу об’явлену релігію. Що також вимагало особливої реакції на зцілення кривого жебрака.

Продовження в аудіо...